Потрібна порада з стосунками

Отже вітаю шановні редіт користувачі, я спробую описати ситуацію коротко як то можливо хоча контексту доведеться влити все одно багато. Мені також просто хотілось вилити те що вже лежить всередині досить довго та почути поради з боку інших на цю ситуацію. Відразу скажу тут можливе ниття, можливе «оп… ну ти канєшно мда…».

Отож бо, ще в 2022 році десь в кінці літа я почав зустрічатись з (назвемо її С ), і це були мої перші серйозні стосунки, (або в загальному серйозні, так як тут я вперше міг не соромитись своїх почутів). До цього ми як рік були друзями та в той період якраз зблизились та почали цікавитись одне одним і тоді для мене було великим здивуванням що стосунки не обмежуються стереотипними рамками яке моє оточення та і в цілому суспільство звикло навалювати в мозок, я ніби гори з плеч скинув і почав тільки покращувати своє життя та йти вперед разом і будуючи стосунки з С. Для неї ж ще за 2 +- місяці до початку наших стосунків обірвались дуже токсичні стосунки котрі тривали 2 роки, тому вона також мала здивування що стосунки можуть бути не таким токсичним лайном яке було до цього.

 Пройшло майже пів року, все було +- чудово, бували звісно проблеми котрі ми вирішували спокійно та з яких знаходили вихід. Проте стосунки почали поступово погіршуватись якраз перед новим роком з 2022 -> 2023, через свої особисті таракани, через непорозуміння одне одного, і ще купу проблем. Тоді я почав ставати більш тривожнішим та невпевненішим в собі, почав відчувати себе ніби в «мінному полі» де не дай бог зачеплю якусь «міну» і все стане погано, одним словом це перетворилось (для мене) в спів-залежні стосунки, де я впихувався в рамки аби тільки не втратити цю людину. Звісно я так почувався не завжди, але чим далі тим ставало гірше, для С стосунки почали тягнути на дно, місцями як вона мені казала нагадувало її колишнього, коли стосунки просто тягли з неї сили, і тільки майже в кінці осені 2023 вона вирішила взяти ініціативу аби розійтись, так як вона вже просто не відчувала нічого до мене (як я зрозумів), або ж ці стосунки просто тягли її на дно.

Тоді ми вирішили залишитись друзями та не обривати зв’язки і просто далі і по сьогоднішній день спілкуватись та тусити але вже без романтичного контексту. Тоді для мене це був дуже тяжкий період, так як почуття до цієї людини (або можливо це відчуття прив’язаності) не зникли та і не зникали. Тоді я навіть примудрився знайти та отримати безкоштовну або ж соціальну підтримку на платформі UA Mental Help (ні в якому разі не реклама, просто вдячний їм за підтримку), де психотерапевт допоміг мені пережити той тяжкий період та допоміг мені нарешті почати працювати над собою. Було 9 сесій які тривали пів року, після того мені ще потрібен був час аби вже хоч якось загоїтись та устаканитись.

С здається пережила це в рази легше ніж я, (або мені так здається, я відчуваю якесь табу на цю тему тому точно не скажу). Вона тоді почала спілкуватись частіше з новими людьми, або вже зі знайомими але просто почавши з ними дружити і краще спілкуватись, одним словом її життя ставало краще, і я радий що вона щаслива обравши цей шлях.

Проте, ми дійшли до того що мене тепер хвилює. По при те що пройшло вже півроку, я періодами впадаю в якусь депресію, ніби як гойдалки емоційні котрі генерує мій мозок (бо ну а шо, життя ж нада прибавляти різними кольоровими тонами:D ). Впадаю через те що тепер вже ніби я впав на дно з якого не можу виплутатись. Бо я ніби все ще тримаю себе в рамках через те що не можу проявляти або сприймати спілкування з С чимось більшим ніж дружба, табу одним словом. Інколи мені абсолютно нормально просто проводити час з нею але інколи емоції пруть а вивільнити їх просто не можу. І от скільки думаю «ну тут вже максимум це дружба, далі гілку ти вже не прокачаєш, чому б тоді не знайти іншу людину і почати будувати стосунки з іншою людиною?» ХА-ха - сказав я собі, бо  в мене з’являється відчуття ніби я так втрачу цю людину, втрачу сенс з нею спілкуватись (не впевнений що до цієї фрази), або ж втрачу можливість бути щирим та близьким з цією людиною, або фраза яка мені виляє першою на думках «боюсь втратить можливість бути/зустрічатись з нею».

Мені складно з цими емоціями, бо я розумію що можу зруйнувати спілкування з С тільки тому що себе можливо накручую. Бо, повторюсь, інколи мені нормально й так спілкуватись і виникає думка що себе просто накручую, а бувають спади емоційні котрі ну виють про те що я так не можу, і це просто перетворюється в постійний цикл котрий як я вже починаю помічати стає дедалі складнішим. З іншого боку, я не хочу або боюсь пропонувати її починати нові стосунки щоб знову не повторились тіж самі помилки які будуть тягти її на дно та і заведуть мене в те саме «мінне поле». Я всіляко бажаю і їй і собі щастя але це досить складне питання де ну просто немає правильного рішення, але все одно відчуваю що потрібно про це з нею поговорити.

Я б хотів почути ваші думки стосовно цієї ситуації, бо я хочу вже нарешті щось змінити і не наробити того, про що буду жалкувати.